<< Главная страница

ВЕЛЕС ПОКРОВИТЕЛЬ I ПОМIЧНИК



Категории Iнший ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

BEЛECОBA КНИГА (скорочений виклад тексту) Велес (Небесний бик) з'явився, як ми бачимо, ще в п'ятому тисячолiттi до н.е. з початком головування в зодiаку сузiр'я Тельця (Бика). Тодi точка весняного рiвнодення випадала на сузiр'я Тельця i Велес (Небесний бик) став головним богом. Улюбленим богом Велес залишився до слов'янських часiв. Окрiм шiстьох богiв киïвського пантеона, який створив Володимир Великий, в народi дуже пошановувався Велес. Василь Скуратiвський (Русалiï) пише, що кияни приносили жертви не Володимировим богам, а своєму Велесовi, що стояв на Подолi. В той час, коли княжа верхiвка давала клятви Володимировим богам, ремiсники влаштовували релiгiйнi обряди бiля статуï Велеса (Волоса). До речi, одна з вулиць на Подолi i досi має назву Волоська. Багато хто вважає Велеса богом худоби (скотiй бог). Але в Словi о полку Iгоревiм маємо iншу характеристику цього бога: А чи так би заспiвати тут, Вiщий Бояне, внуче Велесiв... Як ми знаємо, Боян це славетний давньоруський спiвець-дружинник, який в 11 i на початку 12 столiття оспiвував подвиги руських князiв, i як внук Велеса якось не в'яжеться з богом худоби. Так само, якось неправдоподiбно виглядає, що Олег, Святослав i Ольга скрiпляли з греками угоди, присягаючись Волосом яко скотьïм богом. Велеса також вважають богом ремесел i промислiв. На мiсцi колишнього Велесового капиша бiля Почайни на Подолi залишки давньоруськоï судоверфi. Тут на сучаснiй Волоськiй вулицi було торжище купцiв. Велес опiкувався ще й торгiвлею, адже слово скот, як слушно зауважив Iван Огiєнко, в давнину визначало взагалi багатство, грошi при мiновiй торгiвлi, тому Велес це бог багатства i всякого достатку, торгiвлi, опiкун купцiв, нiби латинський Меркурiй.

ВечIрня молитва Йде Велес по землi священнiй, яку предки моï, вiд ворогiв захищали та для мене онука свого зберiгали, йде Велес i нiч небо й землю криє. I Сонечко Ясне, до Сварги лине, I я (iм'я) разом iз Дажбогом, У сон чарiвний помандрую, та коли ранок настане, Сонечка пiсню почую. Раненько встану, славу заспiваю, Богiв Рiдних та батькiв своïх любов'ю своєю звеселяю. В 16 дошцi ВЕЛЕСОВОÏ КНИГИ знаходимо слова присвяти цiєï дерев'яноï книги: Велес Книгу цю почестимо Богу нашому, бо в ньому є прибiжище i сила. Велес одне з багатьох iмен Всемогутнього Всевишнього Бога нашого. Нашi Пращури порiвнювали Велеса з Богом Сонця, подiбним до грецького Аполона, що є водночас покровителем земних благ. Велес, як Аполон, надiлений таємничими здiбностями вiдання, передбачення майбутнього. Ось як Велесова Книга пояснює зв'язок Велеса iз Сонцем: Молили Велеса, Отця нашого, хай потягне в небi Коня Суражого, i хай прийде до нас сурi вiшати, золотi Кола вертячи. Бо то Сонце наше як святе для домiвок наших, i перед ним блiдне лик вогнищ домашнiх (3-А). Хоча Велес є покровителем нiчного часу, але саме вiн вранцi викочує на небо золоту колiсницю Сонця (Коня Суражого), а потiм вдень починає вертiти золотi кола сонячного сяйва. Велес також надiляє найкращих з людей вiдунським умiнням i чарiвними якостями. Тому вiн є покровителем Волхвiв, служителiв Рiдних Богiв, музикантiв, поетiв, спiвцiв. Як головний Бог-оракул, Велес у давнину мав багато присвячених йому храмiв по всiй Слов'янщинi, зокрема й у Киïвськiй Русi. Ще донинi наша земля зберiгає географiчнi назви (топонiми, гiдронiми), похiднi вiд iменi Велеса, як наприклад, вулиця Волоська (в Києвi), що вела до капища Велеса. Кумир (статуя) Велеса стояв на березi рiчки Почайни, куди був скинутий за наказом князя Володимира в 988 роцi. Волосова вулиця була також i в Новгородi, є гора Велеса (у Боснiï), Волосiв Яр (на Вiнниччинi), Велесова гора (неподалiк вiд Луцька), Велес-камiнь (с. Крижiвка Мiнськоï обл. в Бiлорусi), навколо якого, як розповiдають мiсцевi жителi, ще перед Другою свiтовою вiйною були розвiшанi черепи рiзних тварин. Села Велесове, Волосова Пустиня, Велесове дворище (Володимирська та Смоленська обл. Росiï); рiчка Велеса (лiва притока Захiдноï Двiни); височина Велесове Ребро (поблизу Ярославля) та iн. Спадкоємця Бога Велеса впiзнаємо в образi вiдомого до сьогоднi Водяника, який уособлює водну i земну стихiï, i якому люди й досi приносять пожертви (монети, хлiб, мед, вiнки, квiти, трави). Водночас Велес вважається покровителем небесних отар (хмар, мiфiчних дощових корiв), ïхнiм пастухом i володарем, опiкуном атмосферних явищ. Народ вiрить, що вiд зiрок залежить роса i дощ. Свiдченням тому є народнi назви сузiр'я Плеяд: Волосожари, Власожерцi, що також пов'язане з жерцями (жрицями) Бога Велеса. Порiвняємо легенду про Дiв-Русалок, якi справляли веснянi обряди спiвом i хороводами, а пiсля смертi були пiднятi на Небо у виглядi зоряного скупчення Баби-звiзди (Плеяди). На зв'язок Велеса iз зоряним небом (тобто нiччю, царством Чорнобога) неодноразово звертали увагу фольклористи, етнографи, навiть археологи, наприклад, Микола Чмихов. Подiбнiсть нашого Велеса з литовським Велнясом (Чортом) також вказує на його зв'язок з Нiчним Небом, Чорнобогом. Протилежнiстю Велесу, Богу Нiчного Неба, є Дий Бог Денного Неба. Свiтобачення наших Пращурiв суттєво вiдрiзнялось вiд нашого сучасного рацiонального мислення. Поетичнiсть свiтогляду, схильного до природних порiвнянь, мiфологiчноï образностi, була зрозумiла кожному русичу без спецiальних пояснень. Тiльки чужорiдне християнське втручання у цей народний свiтогляд спричинило серйознi перекручення давньоукраïнських вiрувань. Так, давнi посилання к Велесу за море, к Бiсу, к Чорту, до Дiдька в християн набули значення прокльонiв i стали означати побажання смертi. Для язичника цi словеснi формули означали не стiльки сходити до Предкiв, скiльки встановлення зв'язку мiж минулим, сучасним i майбутнiм та звернення до Духiв Роду з проханням допомоги чи поради. Душа язичника живе вiчно, лише обертаючись через три свiти Яви, Нави i Прави, тому смертi не боялися. Християнин же боïться смертi i Суда Божого, яким його залякує Бiблiя. Подiбнiсть Велеса до литовського велiса (покiйника) також вказує на його тотожнiсть з нашим Домовиком, що є духом Предка i покровителем домашнiх тварин звiрят, звiр'я, тобто тих, хто приходить з Вирiя. Про те, що нашi далекi Пращури бачили на нiчному небi рiзних звiрят, свiдчить хоча б уявлення про Зодiакальнi сузiр'я у багатьох давнiх народiв, в тому числi й слов'ян (грецьке Zodiakus коло iз зображеннями тварин). Показовим щодо цього є украïнське вiрування в те, що тварини на Рiздво розмовляють, а дбайливий господар може почути ïхню мову. Жодна тварина в цей день не повинна зазнати якоïсь кривди, тому господар особливо пригощає свою худiбку, годує хлiбом, iнодi заводить до хати. Бо в Рiздвяну нiч Бог Велес оглядає своï земнi череди, i дає приплiд тварин тому господарю, який добре ïх доглядає. До iменi Велеса також близьке поняття Волхв (вiд старослов'янського влъхвъ), а також велiй великий. Велетнi в украïнському фольклорi називаються велети, волоти. В народi збереглась назва кургану волотка. Зберiгся також звичай поминати Дiдiв на таких волотках-могилах. Пiд Новгородом, що колись належав до нашоï держави Киïвськоï Русi, є Волотове поле кладовище новгородських богатирiв, де в язичницькi часи стояла культова статуя Бога Велеса. В украïнських билинах Володимирового циклу, збережених у Галичинi, згадуються волхви-волшебники, якi завжди були почесними гостями на княжих братчинах-бенкетах. Велесовi Волхви, жерцi промовляли (рекли) слова вiд iменi самого Бога Велеса, замовляли (шептали) заклинання вiд усяких напастей. Про це маємо деякi свiдчення в iнших слов'янських джерелах XV XVI ст., наприклад, чеська приказка Велес нашепче. Волхви вмiли впливати на родючiсть тварин i людей. В Лiтописi Руському є розповiдь про народження вiщого князя Всеслава Полоцького внаслiдок чарiв: його ж народила мати вiд волхвування. Зв'язок Велеса з народженням новоï людини дуже тiсний. Як провiсник майбутнього, Велес спiвпрацює з Богинею Долею, оскiльки саме вiн, як покровитель рослин i тварин, дає ïй матерiал (льон i вовну) для прядiння нитки життя. Велес близький i до ведiйського Варуни як охоронець Прави i сторож договорiв, клятв i обiтниць. Велес, Велняс i Варуна мають ясний надприродний зiр, пильнiсть, здатнiсть до передбачення i вiщування. Як Велес, Бог яснобачення, так само i Волхви, його жерцi, були надiленi таємними знаннями про причини явищ i подiй, вмiннями впливати на цi причини, вчасно передбачивши небезпеку. Книги, написанi досвiдченими Волхвами, називалися Волховниками i використовувались при Богослужiннях, або для навчання дiтей та молодих Волхвiв. Тому й Велесова Книга з повним правом може вважатися Волховником у найвищому розумiннi цього слова як Святе Письмо Рiдноï Вiри. Культ Велеса в Украïнi виник i сформувався ще в мисливському суспiльствi часiв палеолiту, коли вiн вважався родоначальником, тобто Прапредком майбутнiх слов'ян. Саме з тих прадавнiх часiв беруть свiй початок обряди запрягання в плуг ведмедя чи вола, що є символами Велеса, рядження на Рiздво у вивернутi кожухи, шкiрянi маски тварин, посад молодих на хутро, кожух пiд час весiлля та iн. Всi цi обряди символiзують родючiсть i багатство. Культ Велеса розвинули вже хлiборобськi племена праслов'ян, де вiн став покровителем худоби й врожаю, а його зв'язок iз свiтом померлих вiдобразив постiйний кругообiг життя i смертi. Перiодичне вмирання i оживання природи, бо в хлiборобiв вiра в постiйне перевтiлення душ розвинулась в обрядах Велесовоï бороди (Волосовоï, Спасовоï, Дiдовоï, Божоï бороди). На пiвночi Русi стебло трав'янистих рослин разом з колосом називали волоткою, звiдси i Волотка на бородку, тотожне украïнськiй Велесовiй бородi. Зрiзане серпом колосся водночас є i смертю рослини, i ïï воскресiнням шляхом проростання зерна навеснi (похорон зерна в землю i його нове народження). Подiбною до цього є вiра у переселення душ, тобто отримання душею нового тiла для наступного життя на землi (у свiтi Яви). Таким чином, Велес постає як Бог родючостi, який через безкiнечний ланцюг вiдроджень забезпечує вiчнiсть душi. До недавнього часу в Украïнi Велеса уявляли як Житнього дiда з трьома довгобородими головами i трьома вогняними язиками. Такий образ Велеса виготовляли iз колосся: снiп, що уособлює Дiдуха роздiляли на три частини (нiби три голови) i перев'язували червоними стрiчками. В Рiздвяних обрядах цього Дiда ставлять на Бабу (оберемок соломи), який господиня кладе на застелений обрусом Престол (або Покуть). Триликим є й зображення Велеса на статуï Збруцького Свiтовида, тут вiн тримає на своïх руках всю свiтобудову i є нiби ïï основою. У Колi Сварожому є кiлька Велесових свят: 6 грудня Велес Зимовий (iнша назва Дiд Мороз), 2 сiчня (на Водокрес Велеса вшановують разом з Даною, Мокошею), з 11-12 лютого (Велесовi святки, або Чортовий тиждень), 9 травня Велес Весняний, 14 вересня (свято Вирiю). Це свято має ще й назву Здвиження, пов'язане з вiдльотом птахiв та вiдходом змiïв пiд землю. Змiй, що також символiзує Велеса, є зв'язкiвцем зi свiтом Предкiв Раєм, Iрiєм. Велес водночас Бог Багатства. 6 грудня вiн сходить по сонячному промiнню на Землю i приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Дiда Мороза з його подарунками, хоча й твердять етнографи, що цей образ недавнього походження, але подiбнiсть очевидна). Саме з цього часу починається пiдготовка до Рiздва, вивчення колядок, виготовлення масок, святкового одягу тощо. Слово скотьï в лiтописах первiсно означало грошi, тому нема нiчого дивного, що пiзнiшi переписувачi давнiх документiв уже не розумiли значення цього слова i пов'язували його лише з домашнiми тваринами, отарами скоту, отже Велес у них став скотьïм Богом, що, в кращому випадку, пояснювали як опiкун домашнiх тварин. Але й кiлькiсть худоби (скоту) сама по собi вже була свiдченням добробуту, отже багатства господаря. Функцiï Велеса, як опiкуна тварин, християни передали своïм святим Миколаю i Власу. Образ Велеса таємничий i мiнливий, вiн схильний до всiляких перетворень (метаморфоз), якi надали йому такоï широкоï рiзноманiтностi символiв i функцiй, що сьогоднi ми бачимо в ньому унiверсального захисника i покровителя, якого називаємо Спасом Украïни вiд засилля чужинецькоï антикультури. Велес, як Божественна сутнiсть, охоплює кiлька понять, що вкладаються в розумiння законiв Прави i позначають: 1) владу, порядок, закон; 2) територiю поширення влади, порядку, закону; 3) час дiï цiєï влади, порядку, закону; 4) людську спiльноту, пiдлеглу цiй владi, порядку, закону. Саме тому Велес завжди стоïть насторожi земельних володiнь, громадського ладу, є охоронцем i свiдком всяких угод i присяг i загалом людськоï моральностi. Оскiльки символи мають значення родовоï пам'ятi й передаються для зв'язку членiв роду, якi живуть у рiзному часi, але рiдному просторi, то розлянемо деякi з них. Символiка Велесових чисел вiдома в Украïнi з незапам'ятних часiв: 3, 5, тридев'ять27, або загалом непарнiсть. Згадаємо зображення триликого Велеса на культовiй статуï Свiтовида, поминальнi тризни, тривимiрнiсть свiту (вчення про Триглава); за писемними пам'ятками, пророцтва Волхвiв мали збуватися через п'ять рокiв. Лiтопис Руський за 1071 р. оповiдає про Волхва, який з'явився в Києвi i пророкував, що на п'яте лiто Днiпру потекти всп'ять i землям переступити на iншi мiсця. Число 27 пов'язане з русалками як представниками водноï стихiï (дочками Водяника-Велеса) i тридев'яте царство потойбiчний свiт, яким опiкується Велес. Непарнiсть Велесових чисел (напр. п'ятниця п'ятий день тижня присвячено Мокошi й Велесу) є своєрiдною протилежнiстю до парностi Перунових чисел (напр., четвер четвертий день Перуна). Число 7 є магiчним знаком єдностi й боротьби протилежних сил Велеса3 i Перуна4, що в сумi дають 7, це число також є знаком тижня (сiдмицi). Магiчним числом Велеса вважається i 33 також символ потойбiчного свiту Предкiв. Символiка Велесових тварин: Бика, Ведмедя, Коня, Кози, Собаки, Змiя. Бик є давнiм позначенням сузiр'я Плеяд Волосожарiв. Давнi шумери називали його Зiркою Бика. В трипiльцiв iснували святилища Тура-Бика (йому тотожний Вiл, пор.: Вол Волос). Його зображали у виглядi людино-вола з рогами i вважали сином небесноï Корови. Вiрогiдно, Корова Замунь з Велесовоï Книги є саме такою тотемною Предкинею всiх орiïв: Дажбог нас народив од Корови Замунь, i були ми кравенцi... (7-). Про зв'язок Велеса з Коровою Замунь i нiчним зоряним небом загалом, розповiдає дошка 82: Тут бо Корова Замунь iде до поля синього i починає ïсти траву ту i молоко давати. I тече молоко те до хлябiв i свiтить уночi звiздами над нами. I тут бачимо, як молоко сяє нам. Такий є шлях Права, i iного не повиннi мати... Вночi Велес iде по Сварозi, по молоцi небесному, iде до своïх хоромiв, а на зорi сiдає до ворiт, там ми ждемо Його, щоб зачати спiви i славити Велеса од вiку й до вiку!. Ведмiдьтакож давнiй символ Велеса, оскiльки вiн сформувався ще в первiсному мисливському побутi праслов'янських племен. Довгий час на слово, що було назвою ведмедя, накладалася заборона (табу), щоб не турбувати даремно цього могутнього тотема (Бога-Предка). Тому украïнське ведмiдь було своєрiдним замiнником справжнього iменi цiєï тварини: той, що вiдає мед. Iснує припущення, що первiсним iменем ведмедя було бер (бар) пор. барлiг (лiгво бара), а також його назви в романо-германських мовахber, bar. Ведмiдь символiзував родючi сили природи. В грецькiй релiгiï дiвчата на обрядi повнолiття вдягали маски ведмедя i називалися ведмедицями. Ведмедицi були на службi в Богинi Артемiди. Вiрогiдно цей давнiй iндоарiйський культ був поширений вiд Середземномор'я аж до Балтiйського узбережжя в Польщi й донинi зберiгається статуя такоï священноï Ведмедицi на горi Слєнжi. Слов'яни вдягали шкуру ведмедя на першу оранку для пiдвищення родючостi поля. Кiньодин iз символiв Велеса. На огорожах навколо давнiх храмiв настромлювали обереги з кiнських черепiв. Нам, сучасникам не зрозумiло, який таємний чи магiчний вплив мали такi обереги. Однак, потроху людству вiдкриваються давнi знання наших Пращурiв. Ще мало вивчено вплив кiсток на навколишнє середовище i на людський органiзм, та вже сьогоднi iснують такi науковi дослiдження. Не так давно в Украïнi ще побутували звичаï принесення будiвельних жертв, слiди яких знаходять нинi в рiзних регiонах: кiнський череп клали пiд фундамент хати, або пiд пiч нового житла. Це свiдчить про зв'язок коня як атрибута Велеса з культом Предкiв, пiдземним свiтом. Вiн дає мiцнiсть усiй будiвлi (згадаємо постать триликого Велеса, що тримає всю свiтобудову Збруцького Свiтовида), тобто є основою всього пантеону Богiв. Якщо ж Волхв чи знахар знаходив десь у полi кiнський череп, то найдорожчою знахiдкою для нього була трава, що проросла крiзь очнi отвори черепа вона має велику лiкувальну i чарiвну силу Велеса. Коза є одним iз символiв староï вiри, яку християни вiдкинули тому, що для них коза стала позначати Диявола, а вiвця Христоса, що й вiдображає приказка Бог створив вiвцю, а Чорт Козу. Насправдi ж цi двi тварини є символами рiзних Богiв однiєï язичницькоï вiри: вiвця (баран) Весни, Лiта, Дня, Сонця, духовного начала; а коза Осенi, Зими, Ночi, Мiсяця, тiлесного начала. Козел має роги i бороду, що характерне й для Чорнобога, тому в середньовiччi Чорта зображали у виглядi козла. Довгий час церква переслiдувала колядникiв, якi водили козу на Рiздво Коляди, як iстоту, що виконує магiчний обряд прикликання родючостi. У грецькiй вiрi цьому символу тотожний Пан козлоногий покровитель шлюбу, пастухiв, музик, поетiв, рослинностi, а в Iндiï до нього подiбний Пушан охоронець дорiг, покровитель тварин i багатства, пастухiв, спiвцiв i поетiв, охоронець скарбiв, провiдник душ померлих. Собака символiчно пов'язаний iз Симарглом i Чорнобогом, вiн є охоронцем молодих паросткiв рослин, i водночас зв'язкiвцем нижнього i верхнього свiтiв. Тому Симаргл часто зображається з крилами, або поруч з рослинами, часом його хвiст має складне вiзерунчасте плетиво, що означає родючiсть рослин. Цей образ, вiдомий з часiв трипiлля, протягом тисячолiть зазнав значних видозмiн, однак деякi його функцiï переплiтаються з обов'язками Велеса. Наприклад, вiн охороняє ворота потойбiчного царства, яким опiкується Велес (пор. грецького пса Цербера, часто трьохголового, або уявлення європейських народiв про те, що душi покiйних втiлюються в собак). Вислови з'ïсти собаку, або знати, де собака заритий первiсно означали пiзнати причини явищ, а практично обряди ворожiння з допомогою собаки (починаючи вiд грецьких жертвопринесень собак з метою ворожiння, i закiнчуючи вiдомими до сьогоднi украïнськими гаданнями про Долю на балабушках). Змiя, Змiй символiзує Велеса як Бога земноводноï стихiï. Змiя чи вуж оберiг плiдноï сили (згадаймо трипiльськi фiгурки Богинь iз зображеннями змiй на животi чи на грудях, або трипiльськi безкiнечники, що також символiзують змiю i воду одночасно). А скiфська Змiєнога Богиня, дочка Борисфена-Днiпра, свого роду, наша тотемна Предкиня. Змiй охоронець входу в пiдземне царство Вирiю, володiння Велеса. Змiй земний чи повiтряний (летючий Змiй тотожний схiдному Дракону) є символом невловимого незбагненного свята празника душi. Летючий Змiй вiдомий у багатьох народiв свiту: в шумерiв i слов'ян, у китайцiв i в єгиптян (творець грози), в аборигенiв Америки (пернатий змiй, що дає дощ). У схiдних слов'ян Змiй Горинич живе на горi, вiн рогатий, крилатий, бородатий. Може зробити багатим того, хто йому сподобається. В ширшому розумiннi, змiй-дракон є персонiфiкацiєю всiєï нашоï етнiчноï духовноï культури. Не даремно християни так настирливо пропагують своï етноненависницькi образи численних змiєборцiв, якi в образi змiя вбачають лише все земне зло, яке, на ïхню думку, слiд неухильно поборювати. Однак, цей образ був вiдомий у язичництвi, де Змiй-Велес уособлює земну силу, а Перун-громовержець небесну. Християнськi культи Миколая це лише пiзнiша замiна нашого Велеса, а Георгiй та Юрiй замiна нашого Перуна. Iснує мiф цього перехiдного перiоду про змiєборця, де цар Грiм i цариця Молонiя (Перун i Перуниця) спалюють або викрадають отари царя Змiулана (Велеса). Цiкаво зiставити цей мiф iз переказом Геродота: скiфська Змiєнога Богиня викрадає табун коней у Геракла (мiф навпаки?) i вiдпускає ïх тiльки тодi, коли герой погоджується на певний час стати ïï чоловiком. Народивши нащадкiв вiд Геракла, Богиня вiдпускає свого полоняника разом з його табуном. Та як би чужинцi не намагалися затемнити наш космогонiчний мiф, цей образ змiєборства є насамперед символом одвiчноï боротьби протилежностей: глобального з мiсцевим, iнтернацiонального з нацiональним, хаосу з космосом тобто безладдя з Ладом! 2000 рiк на Сходi вважають роком Дракона. В нашому украïнському Колi Сварожому цей рiк, без сумнiву, є роком Велеса, що започатковує епоху Водолiя (теж Велеса, Водяника, Мокошi) це час повернення до нашого нацiонального Ладу! Велесова Книга має повернутися до свого народу, розкрити таємнi знання Пращурiв, наших Волхвiв, дати народовi силу i новий поштовх до Вiдродження Рiдноï Вiри.
ВЕЛЕС ПОКРОВИТЕЛЬ I ПОМIЧНИК


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация